Сад вишневий голосний,
Білим цвітом вкрився,
Та козак чомусь сумний
Сидить - зажурився.
А зозуля все кує
Й козака питає:
Чи у нього доля є,
Чи долі немає?
Де ж ти, доленько моя,
Світами блукаєш?
Пташко перелітная,
Чом мене минаєш?
А зозуля все кує,
Та все пророкує:
Хто життя козацькеє
В щасті побудує.
Озирнися навкруги,
Молодий козаче,
Нехай згинуть вороги
Й дівчина не плаче.
Круті вуса прикуси,
Поправ оселедця
Й з-під русявої коси
Доля посміхнеться.
А зозуля все кує,
З віт спостерігає:
Козак серденько своє
Ніжно пригортає.
