Поміж рядками тих пісень, що заставляють битись серце
Між аудиторій, кожен день, коли забув куди несешся
Між «Так» і «Ні», між «За» і «Проти», серед добра й серед агресій
Десь там-то правда і живе. Між заспокоєнь, серед стресів.
Там, де дорога пустирем попри залюдненість здається
Десь у глибинах горизонту, коли цікавості не йметься -
Між нас усіх зростає відстань, але ніхто не схаменеться
На півдорозі зникне слід, того, що згадувать прийдеться.
