ПРО ЧУГАЙСТРА
Кажуть – жив колись в Карпатах чарівник Чугайстер.
Сивочубий, чорновусий – на всі руки майстер.
Він і рани залікує, дівку причарує…
Як попросиш його, щиро, усе подарує.
Де нам тільки відшукати та отих мольфарів?
Москалі вже лізуть в хати – гірші від батярів,
Вже стріляють і грабують і дівчат ґвалтують…
Чи Чугайстерів гукати – може порятують?
Коли підете в Карпати шукати Чугайстера,
Попросіть – най він мені подарує "шмайсера".
Засурмили у трембіти гори і лодини –
Пробі! Пробі, українці, Україна гине!
Не Чугайстера шукати і чудес чекати,
Треба брати автомати – москаля стріляти.
Тому, підете в Карпати шукати Чугайстера,
Попросіть – най він мені подарує "шмайсера".
Мілітаре, мілітаре – цей маленький барабан.
Він стрекоче, він гуркоче, він стріляє, як “наган”.
Кличе, кличе, кличе, ще-ще, кулеметних стрічок дробом.
Кличе, кличе, кличе, ще-ще, разом, разом – кроком, кроком.
Бо ж ніхто не дасть за так. Без тра-так-так-так-так-так!
Засурмили у трембіти, загули набати –
Час вже гнати нам чужинців із своєї хати!
Як поборем воріженьків – зникне їх сваволя,
Щоб не вмерли в Україні ні слава ні воля.
Коли підете в Карпати шукати Чугайстера,
Попросіть – най він мені подарує шмайсера.
