Мені подобаються квіти,
Ті, що не знають пил доріг.
Бо їх ніколи не лякає
Шум колеса, чи кінських ніг.
Вони цвітуть між трав зелених,
Їм легко дихати на волі.
Вони живуть і не бояться,
Що хтось зламає їх у полі.
Насіння впаде їх у землю
І нарік знов на місці цім
Вони цвістимуть наче вперше,
Щоб ніжність дарувать усім.
Коли я бачу в хаті квітку,
Що в білім горщику росте,
Я хочу взять в хліві лопату
Й пересадить у сад. Проте,
Вона не виживе на волі,
Її створили для горшка.
Видно, така у неї доля:
Жить, поки ще жива рука,
Що ллє у горщик воду.