За Любов’ю Сиротою-Дмитровою
Я МАЙЖЕ НЕ СУМУЮ
А знаєш, я вже майже не сумую.
Як тільки стану вільна, наче птах,
В твоє відразу місто помандрую
Заради примхи, жартів і розваг.
Зручну візьму я ношу із собою, –
Себе не прив’яжу до багажу.
Шукать не буду зустрічі з тобою,
А вулицями міста походжу.
Незвана, не прийду я заважати,
Лиш тихо двері в світ твій відчиню
І буду те ж повітря я вдихати,
А, може, і маршрут твій повторю.
Автобусом твоїм поїжджу вволю,
Візьму маршрут машини наугад.
Не до твоєї долучусь я долі, –
До простору обжитого принад.
Зайду у тишу парку по дорозі,
Там прохолода, мокра і гірка…
А як побачу телефон на розі,
Не втримаюсь, можливо, від дзвінка…
28.01.2010 р.
