Не рони сльозу Ось настали не спокійні ночі небо пахне вже свинцем і щоб до світанку до тягнути сьогодні ночуватимемо в окопі. В грязі, голоді і холоді на брата хоч пів-літра в руках подружка АК-47 в кишені біблія біля серця. На посту буду першим і сну чекаю я з нетерпінням бо ти приходиш до мене у снах і це єдина радість в цей скрутний час. Крізь сон тихо прошепочу, пробач кохана! я сьогодні до дому не прийду не поцілую, не обійму. Пробач за образи, за те,що так рідко говорив теплі слова пробач, я не зі зла і по скроні побіжить сльоза. Нас окружать по різним сторонам накриють непреривним вогнем і у кого в грудях серце ще б'ється лиш позавидує тим, хто вже десь там. Все життя пробіжить під дулом автомата, а в руках зіжата фотографія твоя в останнє загляну в очі сипаратиста як взагалі носить таких земля?. Якщо в кімнаті заворушиться фіранка чи раптом відчинятся дверчата ти будь ласка, не лякайся! це до тебе прийшла,душа моя... © Володимир Мартиник
ID: 572179 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 05.04.2015 15:14:48 © дата внесення змiн: 05.04.2015 15:14:48 автор: Мартиник
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie