На мені чудернацька сукня -
Готичний фасон, цупка тканина,
Закрите наглухо все: шия, руки,
Проте - лише наполовину.
Власне, ззаду плаття немає,
Нагота вкриває тендітну спину,
Тому, коли ніхто мене не обіймає -
Я гину.
В дитинстві це робили мама й тато,
Закривали від вітру і лап чугайстра,
Та, коли в негоду вони йшли спати по різних кімнатах,
Страх шепотів: "Ховайся!"
Вдень я вдаю, ніби плаття суцільне
(Неуважне око homo метушливої йме віри),
Увечері ж, як героїня нуар-фільму,
Загортаюсь у сутінки, розкидані по квартирі
