Життя єднає не жадано,
Бутон кохання, аромат,
Від самовитого бажання,
Доля об’єднує лиш так.
В пориві почуттів чудових,
В вогні прикуті два життя,
І барви від чуття казкові,
Влетіли б десь у небуття.
Ковтки повітря ненаситні,
І погляд що іскрить в очах,
Серця коханням оповиті,
В надії бути все життя.
Обіймами зігрівши тіло,
Даруючи так лиш тепло,
Душа у небо вилітає,
Так ще чудово не бувало.
І поцілунки що солодкі,
Від уст твоїх чудовий смак,
Спокусою так гармонійно,
Я бачу все в твоїх очах.
Вони бездонні карі очі,
В них полишаюсь я не сам,
Кохання іскорка палає,
Так глянувши на них хоч раз.
І є бажання бути поруч,
Шалена мрія для буття,
І хочеться лиш бути вічно…
Кохаючи усе життя.
А.А. Отченко
