Княжий тартар
Шкодуєш, княже Довгорукий,
Що звів Москву серед боліт?
Не відав, що тванюки-луки
Стануть болотяних плодить?
І розповзалась бісозграя,
Як хвора нагла, сотні літ,
Копитом людяність сапає
І затуманює весь світ.
Біснують невдячі лукаві
В чортополошному краю,
Купаються у чорній славі,
Стерно віддали дерію.
Горять торф’яники чортячі,
Як в пеклі, дим стоїть стовпом,
Тиран-дерій тривожно кряче,
Назустріч кирпа йде з кілком.
Жалієш, княже Довгорукий,
Що звів тартар на болотах?
Розірвана з чортами злука
Не зв’яжеться навіть в думках.
Москва,задимлене болото,
Танцюють біси день-при-дні,
Цинічно лається гріхота,
Горить гієна у вогні…
27 лютого 2015 року
