зійду із поїзда, напевне
можливо, й завагаюсь я на мить
прийму в потрібне невідоме
полишу муки в хмарі тьми
зістрибну я, вдихну у повні груди
й усмішку я очима покажу
хай жумають, так має бути
так мрії зігрівають у душі
спонтанний гріх - розплата вічна
прощення вщого з усіх
моя та кара не комічна
то жалість, туга пред усім
зневіра - посог керамічний
любов - затьмарені чужі слова
молитва Богу - знак предвічний
і чистий дух - майбутнього душа
слабкого є слова, признаю
ухмилка проникає звідусіль
вчорашню пісню полишаю
залишу я її на папірці
P.S.так я посилаю страх)
