Убити, вкрасти, понівичити душу,
Ти можеш це, ти- Бог,
А я терпіти таке щастя мушу,
Бо не дотримався своїх же насторог.
Чому ж тебе оспівують так мило?
Чому для всіх, ти краща насолода?
Без тебе, у душі моїй цвіло і жило,
Тепер потрібна допомога... .
Ти вбило! Ти!
Навіщо душу я тобі відкрив?
Навіщо, в тебе повірив я?
Тепер вмираю, спочатку я іще терпів,
А зараз все, твій раб, і до кінця.
Життя моє! Перед тобою винуватий,
Кохання, не навмисно я впустив,
Тепер вишу у небутті розп'ятий,
Щастя я не бачу, напевно упустив.
