немає більш сонця
сховалося за небосхилом
тоненька межа
відділяє обидва світи
нікого не жди
а йди за своїм вітрилом
котре віддаляє від тебе
і, любий, ти
мене не діли
а обидві бери половини
гляди щоби не розгубив
й була змога нести
я не буду проситися
зрештою, ти не повинен
стане страшно чи важко -
тоді не тримай. пусти
дивися: між нами
незгода туманом клубочиться
усе, що дає горизонт - аж занадто невтішно
та бути з тобою хочеться, Господи, хочеться
щоб солодко й грішно
солодко й грішно
Помаранчева дівчинка
