Зловживати спиртним негоже.
П’ю я рідко, лише по святах.
Та сьогодні, прости, о Боже,
Щось я випила забагато.
Але мозок не відключити.
Бо не мокне гарматний порох.
Хоч би трохи перепочити.
Та не дасть розслабитись ворог.
Із подругою ми балакали
Із душі виливали болі.
То сміялися, а то плакали.
Нас не панькали наші долі.
Але з долями можна миритися.
Все не так і погано склалось.
Лиш би кров перестала литися,
В Україні життя піднялось.
Мозок знову й знов нагнітає болем, бо неможливо не думати за це. Ми плекаємо надію: ще трохи й відпочинемо, а не виходить... Та надія подарує нам очікуваний мир!!!