Ти скажеш: «Знов прийде весна,
І на душі тепліше стане!»
Я, мов натужена струна…
Й душа від смутку тільки в’яне...
Гнітить мене весь світ навкруг,
І серце стискує журбою…
Додому жду тебе, мій друг,
Я знудьгував так за тобою…
Коли ти вдома – всюди лад,
Життя пливе, немов рікою,
Я так безмірно тому рад,
Мов з твого помаху рукою…
Про це мовчав раніше я,
Гадав – нема у тім потреби.
То, мабуть, помилка моя –
Бо це робити часто треба…
Пробач, прости, як завинив,
Чи зможеш вибачить мені ти?
Ще діждемося ми весни,
І діток будемо ростити…
12.10.2006 р.
