Ви всі з закритими очима.
Немов сліпі,ідете по життю.
Ви чуєте лиш шум навколо,
Крокуючи босоніж по сміттю
Воно нічого вже не значить,
Ви, стали щастя забувать.
Забули ви і дружбу щиру,
Вона вже стала, як товар
І гордість стала навхрест миру,
І слово заховалось за удар,
І усмішка сховає за собою
Ту помсту, бвль і злість,печаль.
Стиснувши вилиці до болю,
Минулий той згадаєш жаль,
Ширшаві губи заховаєш,
Щоб не згадати те тепло
Мурашки від якого пробігають
Згадавши те, що вже пройшло.
Ви, не біжіть вперед-впадете,
Перечепившись за слова,
У мертві спогади зайдете,
Затягне вас ця глубина
Затягне так, що захлибнетесь
У морі спогадів і снів,
І звідти більше не вернетесь.
Продавши милість на лютий гнів...
Ви всі з закритими очима.
Немов сліпі,ідете по життю.
Ви чуєте лиш шум навколо,
Крокуючи босоніж по сміттю...
