Чи то любов, чи може то забава,
Чи то вірші, чи просто хід думок.
А в голові все ті ж пливуть простори,
Де ми удвох,де ми з тобою вдвох!
Чи може сон, чи може то примара,
Являється щоразу уночі.
Не заспокоїться засмучена гітара,
Не полетять у вирій журавлі.
Чи може біль це все, чи просто то уява,
Бо одинокі часто не в собі.
І знову цигарки, і знов ця клята кава.
Я все боюсь, що потону в тобі.
Пройдуть роки і пролетять століття,
Навіє вітер вранішній туман.
Хтось усміхнеться: « Що це за дурниці?»
Я відповім: « Це недописаний роман..»