Жасмином обрамлений день,
Та ладан вдирався без міри,
З минулим любилась мігрень,
Крутилися долі шарніри.
Мов пам’ятка білої прощі -
Травневі дощі майоріли
І квіти, завчасно засохші,
Іржою оздобили тіло.
Любистком заплетені руки,
Вельоном скалічені ночі,
Я міряла дивні перуки,
Чекала – коли залоскоче.
Заплетене тіло в саванну,
Душа – в невимовну свободу,
Із квітів набралася ванна,
А ти підливаєш болото...
Цілунки здаються без солі,
З віддаленим присмаком амбри,
Тих прянощів, що в антресолях
Співають німі дифирамби.
Молюся п'янким надвечір’ям,
Спасення віконних чекаю,
А в серці все бавиться прірва
І перцем в гортані вітає...
