Звуки гаснуть із шумної тиші,
Крик закриється подихом слів!
Будуть дні з горя снів щасливіші,
І сюжети згоратимуть снів!
Закриваються втомлені двері,
Сльози радості падають вниз!
Гріють душу в горілім папері
Вірші ті, що мов БАТНА для криз!
Світло падає тихо, мов тіні,
Гучно в такт промовляє імла!
Серед вибитих мороком ліній
Ляжуть рядом величні тіла!
Насолоду спокуту виною,
Тим чорнилом тобі віддаю!
Стану прірвою, може, й стіною,
Спомин свіжий для слів продаю!
