З тобою, я забув про страх,
І про клятий невгамонний біль,
З тобою, я навчився жити,
Та так, як я ніколи і не жив.
З тобою і тільки лиш з тобою,
Я наче подихом живу,
Живу лише одною миттю,
Ця мить живе в моїй душі.
Я хочу бути лиш з тобою,
Мені все рівно на події,
На ці події, і людей,
Вони не оцінять цього аж ніяк.
Мені набридло самому блукати,
У тій пустелі самоти,
А ти і є, надією спасіння,
Що Богом подарована мені.
Я хочу бути лиш з тобою,
Мені це необхідно для життя,
Без тебе, просто я загину,
Без тебе, попелом розвіюсь я.
Та все ж таки, чекати я не можу,
І твоя відповідь іде вже довгий час,
Я вже заплутався в своїх діях,
І цей бліцкріг, я вже давно програв...
І знов резерви в бій кидаю,
І знов поразка в передчуттях,
І лиш одна надія перемоги,
Зламатись не дає мені...
В останній бій, я вийду сам,
З душою, серцем і життям,
Я буду чистим, як ніколи,
І буду чесним, як ні з ким...
На цьому все, лише затишшя,
Я вже готую свою міць,
Щоб вийти на бій із долею своєю,
І здатись у полон тим почуттям.
Я вже йду, чекай мене вже скоро,
Не вір завжди моїм словам,
Мій план не має жодних пунктів,
Я сам його будую, як полководець у бою.
Чекай мене, моя мила і жадана,
І знай, лише одне, просте,
З тобою бути я вже хочу,
З тобою я і смерті не боюся!
ID:
529478
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.10.2014 21:55:19
© дата внесення змiн: 12.10.2014 21:55:19
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|