Я хочу про кохання написати,
Що в мріях і надіях ожива.
Кохання щастям хочеться назвати, –
Без нього, мабуть, і життя нема.
Кохання святом я признати мушу.
Всесильне ніжне чисте почуття
Чарує наші розум, серце, душу, –
Щасливим, радісним стає життя.
Така чаруюча любові сила
Закоханих підійме до небес
Аж у вершини духу, так красиво,
Що навіть не впізнаєш сам себе.
В очах закоханих аж сяє ніжність!
Кохання – дивовижне почуття,
Приносить в серце й душу вітру свіжість,
І розмаїття радощів життя.
Там, де взаємність, – там цвіте, як рози,
Захопленість і потяг до життя,
А де немає – ревнощі і сльози,
Мольба, приниження і каяття.
Кохання, що вривається в твій спокій,
Тебе на пік вершини підійма,
Вервечка нездійсненних мрій високих
Твій розум непомітно обійма.
А від кохання, – я напевне знаю, –
Пізнáє світ увесь таких подій
І відкриттів вражаючих розмаю,
Прекрасних помислів і чистих мрій!
Ми прагнем сенс узнати існування,
І є логічна думка, чи знаття:
Можливо, в пошуках свого кохання
І є весь сенс безцінного життя.
05.08.2010 р.
