Гортаю сторінки своїх думок,
Мов зошит з наболілими віршами,
Усе було: в житті найперший крок,
І гордість за дочку в очах у мами,
Маленькі перемоги і шляхи
Які, хоч спотикаючись, долала,
Було тепло хлопчачої руки,
І пристрасть, що тоді ледь не вбивала.
І перші сльози справжніх розставань,
І сповіді нічні своїй подушці,
Нелегкий вибір – привід для вагань,
Та спроба щось розповісти подружці.
Вірші..вірші.. на сторінках листів,
Залишених у шафі на полиці,
І безліч хоч й не спалених мостів,
А знищених від болю – блискавиці…
Коли воно все встигло проминуть?
Коли я стала стримана в бажаннях?
Часи минулі в спогадах пливуть,
А пам'яті ріка - стрімка, безжальна.
Чому і як ті зміни відбулись,
Чи дзеркало так бреше невблаганно?
Частіше обертаюсь на «колись»,
Дивлюсь сама на себе мов з екрана.
Іду в майбутнє стишуючи крок,
Наказую хвилинам зупинитись…
Гортаю сторінки своїх думок,
Щоб знов з своєю юністю зустрітись.
