Цікаво, чим вимірюється біль?
Яка його швидкість?
Можливо, це кристалізована сіль душі.
І важко зрозуміти, наскільки вона міцна.
Можливо, в спогадах полягає нескінченність болю.
Напевно, він кровоточить десь між старими смс
та сторінками запиленого фотоальбому.
Біль харчується сльозами та людськими душами.
Він розквітає ночами в самотній вологій подушці.
Він з людей гнівом виринає,
розбитим посудом,
гучними криками, сварками.
Непомітно коріння глузду вириває,
висмоктує з тебе щастя.
Ти запиваєш біль кавою, заїдаєш пігулками,
зачитуєш улюбленою книжкою
І молишся Господу нишком,
щоб хтось допоміг забути про все хоча б на мить.
Нестерпно пече душа,
кортить відчай словами розлити,
розповісти «по секрету» усьому світу.
є ж такі люди, добрі й світлі,
які, не маючи медичної освіти,
вміють лікувати від болю інших людей,
тримаючи в руках не скальпель та ліки,
а щирі обійми й відкрите навстіж серце.
