Я вишитий рушник тримаю,
на нім, історія твоя.
Мій рідний ти, Подільський краю,
благословенная Земля.
Рушник розстелимо з тобою,
на нім наш Буг - св’ята ріка.
Скелясті схили над водою,
стоять рахуючи віка.
Рушник розстелимо в дорогу,
Усім хто з дому вируша.
Щоб ви, забули про тривогу,
в дорозі Бог вас вберіга.
Рушник розстелим на порозі,
хто в край Подільський за віта.
Щоб ще приїхать були в змозі,
Подільський край, на вас чека.
Рушник розстелим в чистім полі,
та вишиті на нім стежки.
Щоб ми цінили з вами волю,
щоб не згубили в берегли.
Рушник розстелим, наче долю,
як лебедині два крила.
На нім наш хліб, що виріс в полі,
на нім Земля, твоя й моя.
