Заграй но, гітарист, мелодію улюблену,
Я так її люблю, я так її люблю,
Сріблястий оксамит згорає в задоволенні
Та ти не зупиняй мелодію оцю.
Заграй но, гітарист, я буду попід хмарами
Летіть в своїм ключі та обирать вбрання
І хоч мене зібють знедоленими зграями
Я музику свою відчую навмання.
Додай іще басів, щоб розридалось серце,
Додай йому іще душевної краси!
Я силу віднайду і це мене поверне
В омріяний пейзаж квітчастої весни.
Гітара так бринить, що я не маю слів,
Хоча вони в цю мить не надто і потрібні,
Мелодія легка, вона залишить слід
І ці рядки відчутні та повільні.
Акорди розійшлись і я знайшов себе,
Який цілющий звук і музика бажана!
А гітарист мене у світ новий веде,
Ну ось вона така, така моя нірвана.
Заграй но, гітарист, мелодію улюблену,
Я так її люблю, я так її люблю,
Сріблястий оксамит згорає в ніч спустошену,
Мелодія твоя подібна кришталю...
(Грудень 2013р.)
