Не знаю я вагомої причини,
Чому мені подобається осінь.
Ці повні смутку прохолодні днини,
В зимових сірих хмарах неба просинь.
Чи, може, дощові рясні краплини,
Яких уже земля й ніщо не просить,
А чи пониклі і сумні рослини,
З яких листочки жовті вітром зносить.
Чи ключ останній в небі журавлиний,
Що, відлітаючи,– „прощай”, – голосить,
І звуки ці до мого серця линуть.
Чи як осінньої краси перлини
Раптово білим снігом позаносить.
Люблю я осінь, хоч нема причини.
22.09.2010 р.
