Не плачте, мамо, не вернусь…
Я не вернусь уже із поля бою.
І гіркий стогін чути з мами вуст:
«Ти в серці у моєму завжди із любов’ю!»
За що, кровиночко, стоїш там?
І чом такого болю маєш знати?
За тебе моляться серця всіх мам.
Від пулі свого «брата» маєш всіх
нас захищати.
Сепаратист,бандерівець – горе народу,
Хто всі ці назви і для чого їх придумав?
Заплутують і всі кінці ховають в воду
Щоб, навіть, і про ближнього,
як про підлоту думав.
І кожному, признайтесь щиро, мало рідної землі.
Людей все більшає…ну а моралі – нажаль ні!
Невже свідомість мороком покрита до самого краю.
Вже XXI вік, а й досі про багатство думаєм і далі.
