А ти ніколи вже не прийдеш знову,
Не поцілуєш, не обіймеш ніжно,
Не розпочнемо нову ми розмову
І навіть влітку в серці буде сніжно.
І ти чужий, моїм уже не станеш.
Твоя каблучка їй на безіменний...
Із нею поруч в пристрасті палаєш
І зовсім вже не згадуєш про мене.
Та я спокійна, адже ти щасливий,
Ти лиш з тією, що тебе кохає.
Бажаю, щоб для неї був єдиний
Й ваша любов ніколи не згасає.
Ні я не заздрю, навіть не ревную
І , знаєш, чесно, я за вас щаслива...
Хоча й в душі ще трішечки сумую,
Бо розумію, що не розлюбила.
Частинка серця завжди із тобою,
Не повертай її мені, на треба,
Нехай вона залишиться любов’ю,
Що змушувала нас летіть до неба.
Не обіцяю зникнути назавжди!
Чому? Не знаю, але важко буде!
Колись ріднесеньким тебе назвавши,
Не вірю, що тепер чужі ми люди.
Та будь щасливим і забудь все знову,
Ти пригорни її так ніжно-ніжно...
Не розпочнемо ми нову розмову
Аби на серці твоїм вже не було сніжно...