Долають сумніви, долають…
Ніч добігає до кінця,
Під ранок півні проспівають
І дзвін покличе дзвонаря.
Трудолюбивий люд проснеться,
Святковістю зустріне день,
І радість втомленого серця
Зійдеться в голосі пісень.
А потім знову, як і завжди:
Терпець і марево надій.
Без переконливої правди
Люд прагне стати у двобій.
В месію вірячи безмірно,
У кожнім слові ловить щось.
Чекає, думаючи грізно, –
Чи не пустий, бува, колос?
Долають сумніви, долають…
Зоря заглянула в вікно.
Від нього всі чогось чекають,
Я ж не чекаю вже давно.