В синьо-синьому квітні,
де Карпати мої,
сонця цвітом розквiтла
диво-квiтка землi.
Усіх барв переливом
сквітли гори ясні,
дивоквiтно, звабливо
ти всмiхнулась менi.
Сонцецвiт, сонцецвiт, –
золоте вишиття;
очi яснi, мов світ,
як троянди вуста!
I чому стiльки лiт
нам не цвiв, нас не грiв
сонця цвiт, красний цвiт,
сонцецвiт, сонцецвiт?!
Дзвоном пісні зринають
найщиріші слова –
всі струмки нам співають,
що любов розцвіла.
Вiрю я: не зав’яне
сонця цвіт золотий,
і любов полум’яна
буде завжди цвiсти!
Сонцецвiт, сонцецвiт, –
золоте вишиття;
очi яснi, мов світ,
як троянди вуста!
I чому стiльки лiт
нам не цвiв, нас не грiв
сонця цвiт, красний цвiт,
сонцецвiт, сонцецвiт?!
Створено у грудні 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 32
Музика: 1. Тетяни Кисленко (відео);2. Віри Євтушек (нотний запис)
