Нікого любити на цім світі,
Нікого прощати та жаліти,
Поросли пітьмою ясні квіти,
Грішників чимало в цьому світі.
Ось один під Богом ніби ходить,
Всяк свою роботу чесно робить
Та коли загляне в кляту чарку
Соромно стає за вечір зранку.
Ось іще прекрасная дівиця,
Ай очима вабить, чарівниця!
Хлопчаками грає, серденько палає,
Кине та й забуде, кращого шукає.
Є й такий, що любить свою жінку,
Ніби чемний, бо не п'є горілку,
Жаль, що в нього ще одна кохана,
Ніч була приємна, незрівняна.
Різні є дівчата, різні є хлоп'ята:
Чи то бідні, чи тузи у латах,
Чи сором'язливі, чи завжди щасливі!
Так напевно й треба, бо часи мінливі.
Ось є пан, що точить ніж на друга,
Ну скажіть за що така заслуга?!
Жаль, що він про це не буде знати,
Важко друзів стало обирати...
Лицемірство, ніби мед пекучий,
Він з тобою добрий, балакучий,
Все так чесно і правдиво каже!
Потім відвернешься вмить розмаже.
Всякі тут на цьому світі люди,
Їх напевно лиш Господь посудить,
Кожен має за плечима гріх,
Не зректися нам життєвих втіх.
А чи можна продавать рідню?
В дім її приносити війну,
Чи почесно душу продавать?
За брудні купюри совість пропивать!
А чи добре в подруги своєї
Відбирать кохання, мрії-орхідеї?
Але біль не вічний і підуть тумани,
Заживуть колись ті пекельні рани...
Всі слова порожніми бувають,
Чи цінують люди те що мають?
Це лише мій роздум і не більше,
Я навчився дихати вільніше.
Хто ж насправді вартий на увагу?
На відверту та просту повагу?
Чи таких багато я не знаю,
Думи мої не знаходять раю...
Нікого любити на цім світі,
Нікого прощати та жаліти,
Поросли обманом ясні квіти,
Грішників чимало в цьому світі.
Я думаю, що для буття дуже важлива віра в Людину! Інакше все дарма, і все зло... А так не буває... Завжди є протилежність...
Митич@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що не байдужі) Ну це лише образне висловлювання "Нікого любити на цім світі" Звісно є кого, але далеко не всіх. Але віра в Людину в мене до сих пір залишається)
