О, Лесе, мила, Ви мені дозвольте
Попри роки сестрою Вас назвать.
У снах моїх, у мрій моїх безодні
Волинськії пісні разом співать.
Я була там, де жили Ви, шановна,
Будинок Ваш поважно ще стоїть,
Він спогадів, думок, повірте, повен.
Про щось розкаже,а про щось втаїть.
Навколо все там не підвладне часу,
Проходять дні і проліта роки,
Будинок Ваш стоїть, стоїть прекрасен,
Ніщо не в силі рушити краси.
Я сяду тихо біля цвіту груші
Птахи навіюють і радість, і журбу,
Стоїть будинок Лесі непорушний…
Та все ж пора, що ж, сестро, я піду.
А спогади залишились яскраві,
Я буду ще, сюди я повернусь.
В будинку Лесі, у письменства храмі
Я спокій, рівновагу віднайду.
