Новини, новини, новини,
Жах тіло усе полонив,
Новини, новини, новини,
Не треба тут зайвих вже слів.
Душа тремтить, серце плаче,
Скроні щосили рве кров,
Від сліз екран, мовби скаче,
Світ, мов би в прірву пішов.
Тут не на сотню рахунок,
Скільки ще буде тривати?
В когось набитий вщент шлунок,
Комусь треба хліба благати.
Кров не відмити віками,
Земля під ногами горить,
Вона те не скаже словами,
Як в неї серце болить.
Цвіт її гине щоденно,
Молодь – опора, надія,
Комусь це у звичку буденно,
Комусь мирне небо це мрія.
Слава героям, волає!
Слава, я згідна це так,
Але чомусь забуваєм,
У бою гине бідняк.
Плач матерів та прокльони,
Ні це не жах на яву,
Сунуть ворожі колони,
Щоб обірвати струну.
Ту, що навіки з’єднала,
Віру, надію, любов,
Іуду з престолу гнала,
Краще б він в пекло пішов.
Новини, новини, новини,
Скільки ще буде тривати?
Горе страшне домовини,
Досить уже воювати!
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/749-zhakhlivi-novini.html
Гіркі часи. Але ми вистоїмо. Загиблих і їх родичів дуже жаль...
Антоніна Грицаюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так стільки невинних молодих хлопців гине... дуже важко на це все дійство дивитися... сподіваємось, що все це якнайшвидше закінчиться і настане мир в країні і наших серцях!