Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков…
(Григорій Сковорода)
Кому яка вляглась дорога,
Кому який накритий стіл –
Хто з нас біжить, хто йде, хто човга,
А хто повзти не має сил.
Кому які даються очі,
В кого який зростає рот,
Один зело плекати хоче –
Другий всіх душить мов осот:
До рук свої би все загарбав,
Все б переїв, немов черв’як,
І як би зміг – шматочок неба
До рота вклав би просто так…
А перший пісню колискову
І квіт, і сонця промінці,
І хліб та сіль, і ніжну мову
Плека в душі – несе в руці.
Він від осоту колючками
Все ранить серденько своє...
Кому ж якими йти стежками –
Таки в людини вибір є.
