Колись було, якщо захоче
зухвалий злодій щось украсти,
йому подивляться у очі
та зупиняють від напасті.
Колись, як злодії збігались,
щоби робити глум громаді,
тоді ми нехтували жалість
й судили цих ганебних гадів.
Та вже ніколи так не було,
щоб Україну зневажали.
Тож ми, виходить, теж забули:
не до лиця козаку жалість.
Стріляйте цих бандюг зухвалих!
Бо то не люди! То є нечисть.
На Україні щось так сталось,
що розуму усе перечить.
