Курить козак люльку,
Дим сивий пускає
Чекає дочку з гульні,
А доньки немає.
Висять старечі вуса,
Зігнувся козак на порозі
Тепер і жінка мусить
Сваритися зі злості.
Чи на дочку, чи на женишка,
Чи на свого чоловіка,
Та дочка не йде, бо батькова рука
Є твердою, поки він не закриє повіки.
Вона давно вже звідти прийшла
Й сховалась за кущами
Як батько ліг, то й вона лягла,
Коли гукнула мама.
А ранком батько покурив,
Вже ніщо не питався
Тихенько доньку насварив
І до роботи убрався.