Схолонув чай, і бритва загубилась на полиці,
Втомилася негладжена сорочка.
І п’ята сигарета догорає в попільничці.
Ти народити обіцяла нам синочка.
І хмари наче змовились на небі,
Дощі прокляті не дають заснути.
У горлі ком і хочеться до тебе,
Бо з губ твоїx напився я отрути.
Який це день мій календар не пам’ятає,
Він лиш чекає, щоб усе минуло.
Чергова ніч мене у розпач загортає,
Ще кілька фраз у пляшці потонуло.
Я зламаний увесь та я тримаюсь,
Чекаю лиш чергового дзвіночка.
Це дзвониш ти, і я всміхаюсь:
«Пробач мене, в нас народилась дочка…»
