Відпущу і ти це знаєш
Геть минуть лебежі сни
Ти мене не покохаєш
Під прозорий цвіт весни
І не буде більше яблук
Ні віршів лиш про одне
Я зівяв серед трояндок
Не жалій прошу мене
Ще підрізались до тебе
Квіти під стибло в душі
Попусту молитись небу
Серп пройшовся у житті
Не жаліє доля ніжних
Несправедливий білий світ
Але я мабуть серед звиклих
Впаде і мій прозорий цвіт
