Коли ще квітував бузок,
в зозулі діти літ просили,
злий ворог тис вже на курок,
щоб України вбити сина.
Здригнулись небо і земля,
коли упав відважний сокіл,
весна у невідь відійшла
на довгих сірих сорок років.
На довгих сорок років.
Стер дату кат з календаря,
щоб не було й тієї днини –
стріляв же він в проводиря,
а знав, що в серце України.
Загинув батько – син живе,
відцвів бузок – цвіте калина,
до неба лине журавель,
бо вже воскресла Україна!
Воскресла Україна!
Створено 16. 07. 2005 року
Опубліковано: 1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. - С. 21;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 296;
3. Клавішами весен. Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 4.
Музика Євгена Заставного
