Мандрую у звуках, словах,
осколки мелодій збираю,
де неба дзвінка синява,
де зорі в світанні згорають.
Нетлінні там душі митців,
що вмерли за правду народу,
неспівані їхні пісні,
і їх нерозвіяний роздум.
Аура Землі – сині небеса,
там живуть пісні, там душі краса,
срібною струною до людських сердець,
думкою живою, спрагою чудес.
Оздобою в синіх світах
зоріє душа невідома,
і лине, мов з ірію птах,
незврочена пісня додому.
Лягають у строфи слова,
придумані в небі поетом,
довершує мови дива
мелодія світлого ретро.
Аура Землі – сині небеса,
там живуть пісні, там душі краса,
срібною струною до людських сердець,
думкою живою, спрагою чудес.
Створено 27 - 30. 09. 2008, м. Львів
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 117 - 118;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 26 - 27
Музика Євгена Заставного
Гарні роздуми
"Лягають у строфи слова
придумані в небі поетом..."
можливо, саме тому так легко іноді пишеться, ніби хтось все це написав, а ти просто зчитуєш з аури Землі. Сподобалось!
Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
