Вже двісті років сяє в Україні
Його присутність, як народний оберіг.
Тараса геній повсякчас і нині
З людьми важких не оминав доріг.
Він захищає знову Україну
Пророчим словом, що жіве в віках,
Від злого Каїна, який ще не загинув,-
Та доля наша вже в міцних руках.
Він знав народ, його чесноти й вади,
Його незлобну та й незламну суть,
Він не співав йому, як ідолу рулади:
З пісень його і правда, і наснага йдуть.
Та правда випромінювала силу,
І гнів святий торкався барикад,
І бій гримів за Україну милу...
В сльозах небесних сяяв зорепад.
Злетів Тарас, і на всесвітнім полі
Він бачить: люди йдуть розумні та й незлі;
Вітає їх він у щасливім колі
Оновлених народів на Землі.