Чи прилетять лелеки в цю весну зі свого літнього далеко,
Коли поклали у труну їх корм,їх трави,небо,спеку,
Коли розстріляне гніздо,коли зруйновано хатину,
Ви прилітайте все одно ще ж бережемо Україну.
Чи прилетять вони в той край,де небо зіркою синіло,
А зараз лиш вогонь і біль їм незнайомо відчужіла,
Вони тримають тим крилом над океаном нашу долю,
А нам би щастя лиш свого,а нам би свою рідну волю.
Ви прилітайте,бо ж тепло й підсніжники біліють тихо,
В нас довговічне є життя - короткочасне тільки лихо,
Ви прилітайте,як без вас і як без тих,що над зірками,
А Україна в серці є,а серце є із вами й з нами.
(с) Нємцева Таня
