Вечірній час і я перед столом (За мотивами вірша А. Ахматової)
Вечерние часы перед столом.
Непоправимо белая страница.
Мимоза пахнет Ниццей и теплом.
В луче луны летит большая птица.
И, туго косы на ночь заплетя,
Как будто завтра нужны будут косы,
В окно гляжу я, больше не грустя,
На море, на песчаные откосы.
Какую власть имеет человек,
Который даже нежности не просит!
Я не могу поднять усталых век,
Когда моё он имя произносит.
_ * _
Вечірній час і я перед столом.
Лежить сторінка непоправно біла.
Мімоза пахне Ніццою й теплом.
Ось птах летить крізь місячне проміння.
І на ніч туго коси заплела,
Мов завтра будуть все ж потрібні коси,
В вікно дивлюся без печалі я
На море і піщанії укоси.
Яку ж то владу має чоловік,
Що не просити ласки сили має!
Не можу втомлених піднять повік,
Коли моє ім"я він промовляє.
Обожаю Анну Горенко, потому и к попыткам перевода отношусь требовательно. Мне по вкусу Ваша работа. Единственное: "чисто-біла // ясна й світла" режит слух. По возможности - доработайте! Вцелом, достойно!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аня, будь ласка, подивіться ще раз, вже внесені зміни.Це мій перший варіант, але я чомусь засумнівалась. Ці два рядки і мені не давали покою, бо хочеться зберегти розмір і зміст вірша.Дякую Вам за допомогу.
