Вам мене не зламати, а мені вас не змінить
Не вмієте ви кохати, а я прагну цього лиш на мить
Нема кого вам плекати, а у мене серце болить
Коли дитина не може грати, а для вас час не стоїть.
Час такий невблаганний, що забере кожного з нас
А кожен з вас незламний, що здається сильніше за час
Кожен є такий завзятий, що почувши команду фас
Зірветься мов фенікс крилатий, що перетворить у попіл всіх вас.
Феніксу ж все-рівно, він з попелу знову зросте
А з вас так чарівно, вітер всюди пил рознесе
З вас прагнучих жити вічно, забере ж усе святе
А помирати всім потрібно, проте... проте... Проте!
14.02.2014
