Місячна ніч, так тривожно спокійна
Замкнені двері, охайні фіранки
Молода дівчина випила снодійне
І вже ніколи не побачитиь світанку
Знати б, що змусило її так вчинити
Хоч ніхто не встигне її зупинити
А молодий художник пише їй картину
До дня Святого Валентина
Яку вона також ніколи не побачить
І через дрібницю його не пробачить
А ви, майстри філософської прози
Мовчали б уже, якби мали розум...
І ви, Амури, предвісники кохання
До людських життів невблаганні
Корабель потонув у крижаній воді
Вдправавши епоху романтизму у минуле
І що ви могли зробити тоді
Коли всі ті люські надії потонули
Ваші рожеві хусточки, повні сліз
Були далеко від сірих валіз
А хтось навіки попрощався із
Вашими подарунками на повноліття
І здавалося одні на цьому світі
Будуть розділені вінками із квітів
Тож ви, майстри філософської прози
Мовчали б уже, якби мали розум...
І ви, Амури, предвісники кохання
До людських життів невблаганні
Сміливий солдат полетів за океан
Ще до народження свого першого сина
Пройшов поле бою гірського Афгану
Але так і не побачив очима родини
Слухав тишу лікарняної палати
На пам’яті звук від вибуху гранати
Під ліжком він мав лиш один черевик
Вночі його часто будив власний крик
Привітні друзі, яких він мав чимало
Один за одним непомітно позникали
А ви, майстри філософської прози
Мовчали б уже, якби мали розум...
І ви, боги війни, надіюся востаннє
До людської долі такі невблаганні
І ви, майстрині романтичних поем
Тільки на ваших сторінках я існую
Чому ви лишаєте мене під дощем?
Чуму моїх слів більше ніхто не чує?
Ваші очі сліпі, ваші пальці зі сталі
Ви створюєте світи людських ідеалів
Ви ув’язнюєте мене у власній брехні
Може у дійсності, а може у сні
Ви ув’язнуєте мене неіснуючою красою
Вона ніколи не витягне мене за собою
Туди де майстри філософської прози
Оспівують чужі радості і сльози
І наші боги, не приносять страждання
Хоч до людського щастя невблаганні
Вони придумали людським почуттям
Жорстокі правила і непорушні умови
Нехай я навіть і не маю співчуття
І піддаюсь їм, не втрачаючи мови
Мені доведеться летіти на орбіту
Щоб там обертатись треба уміти
Лишатись у рамках фізичних законів
Які би не траплялися перепони
Як би не сповільнювався часу плин
Перед смертю я залишуся один
А Ви, майстри філософської прози
Мовчали б уже, якби мали розум...
І ви, Амури, предвісники кохання
