Які гарні бур'яни
Виросли з дороги,
Замастив я вже штани
І подряпав ноги.
Двохметрову лободу
Із корінням смикав,
За годину весь в поту,
"Радість" мав велику.
Обливає мене піт,
Наче з неба злива,
Десь у хащах у живіт
Попекла кропива.
Лобода, будяк, осот,
Я мороку маю,
Лізуть мені прямо в рот,
Що робить, не знаю.
До обіду я вже злий,
Дуже тяжко дишу,
Віє вітер польовий,
Будяки колише.
І у сонце, і в дощі
Я роботу маю,
До картопляних кущів
Швидко добираюсь.
Он колючі огірки
По землі встелились,
Як з них вирвав будяки,
Сонцю аж відкрились.
Помідор і баклажан
Сонця не нап'ються,
І сміється мені лан,
І кущі сміються.
Бур'яни коли полов,
Їхав на природу,
У душі плекав любов
До свого городу.
Бо розкішні всі поля
З нас не кожен чує,
Та лиш рідная земля
Всіх завжди годує.
Рідний вітре польовий,
Я тобі вклоняюсь,
Всю тугу з обличчя звій,
Жити я навчаюсь.
Завмирає часу плин
У безмежнім полі,
Із бездонних йдуть глибин
Радість, спокій, воля...
