Ми прагнемо життя, найбільш з усього.
Але як важко жити, не маючи нікого.
Ламаєм все що є щоб виживати,
Та для життя потрібно лиш кохати.
І навіть в ті моменти як здається,
Що серце більш ніколи не заб`ється,
І краще б нам самотніми зостатись,
Насправді це пора щоб закохатись.
Самотньою людина помирає,
Та як ж ти сам залишишся в Раю?
Кохання ж тут усіх оберігає.
Тож я тепер тебе лише молю.
Для мене не існує більше бога,
Він сотні раз від мене відрікався,
Якби ж була у мене тільки змога,
Я б все зробила щоб ти закохався.
Продала б душу, за дарма б віддала.
Нехай би після смерті були й муки!
Але зате я б знала, що кохала.
І відчувала твої теплі руки.
гарно
