Очей твоїх слова застигли,
Немов перлинки у намисті,
Яке повисло в серці й скиглить
Плачем твоїм дівочо-чистим.
Душі твоєї ніжний вигин
Тремтінням скрипки так луна...
Вбираю в тіло до заглибин
Той спів, коли бринить струна.
Міста стихають, мов німі,
Вуста співають грою ліри.
Твій голос сяє у пітьмі,
Вогнем торкаючись до шкіри.
В цієї королеви ночі
Гітари так розлився спів,
Що ніжний тембр її жіночий
Красу затьмарив усіх слів.
13.01.2014
Х.Ч.
*Саундтрек: Раманьяна - Королева ночі!
http://youtube.com/watch?sns=fb&v=0XvUb7AfVK4&desktop_uri=%2Fwatch%3Fv%3D0XvUb7AfVK4%26sns%3Dfb
Мені дуже-дуже сподобалось!!!
Та з Вашого дозволу, я б зробила зовсім-зовсім невеличкі поправки (в 3-ій строфі замініть "наче" на "мов", а в третьому рядочку "мов" заберіть; в 4-ій строфі замініть останній рядок на "красу затьмарив усіх слів"). Буде трохи плавніше, адже саме такий був Ваш першочерговий задум?
Микита Баян відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вельми дякую!
Самому те "наче" не подобалось, а "мов" уже було. Думаю, можна й змінити. Там доцільно.
О, а останній рядок я мучив, але так і залишив... Сон, мабуть, вже наплив.
Згоден! Дуже Вам вдячний за допомогу!
(в 3-ій строфі замініть "наче" на "мов", а в третьому рядочку "мов" заберіть; в 4-ій строфі замініть останній рядок на "красу затьмарив усіх слів"). Буде трохи плавніше, адже саме такий був Ваш першочерговий задум? 
написали ви... 
"Яке повисло в серці й скиглить
