Очей твоїх слова застигли,
Немов перлинки у намисті,
Яке повисло в серці й скиглить
Плачем твоїм дівочо-чистим.
Душі твоєї ніжний вигин
Тремтінням скрипки так луна...
Вбираю в тіло до заглибин
Той спів, коли бринить струна.
Міста стихають, мов німі,
Вуста співають грою ліри.
Твій голос сяє у пітьмі,
Вогнем торкаючись до шкіри.
В цієї королеви ночі
Гітари так розлився спів,
Що ніжний тембр її жіночий
Красу затьмарив усіх слів.
13.01.2014
Х.Ч.
*Саундтрек: Раманьяна - Королева ночі!
http://youtube.com/watch?sns=fb&v=0XvUb7AfVK4&desktop_uri=%2Fwatch%3Fv%3D0XvUb7AfVK4%26sns%3Dfb
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472164
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Микита Баян