Вогонь... якщо не знати його сили, він сам її покаже... і мало хто виживав тоді після цієї демонстрації. Сила вогню, вона може стати у пригоді, а може й стати тим, від чого можна знайти смерть.
Як багато людей в усіх часах шукали для себе незрозуміло чого - камінь, що перетворює усе на золото; чашу, вода в якій перетворюється на вино; контроль над стихіями, над самою матінкою-Природою? Що ж вони отримали у відповідь? Каменю - альтернативу, позолоту. Про чашу забули. А контроль над стихіями... Може й так, але й досі не під силу нам зупинити вогняні смерчі, урагани, ливні, землетруси. Доки не заспокоїться Природа, доти й буде небезпека, і не буде людство відчувати себе повноправними правителями, і не буде нахабніти. А ще тоді...
Як це не дивно звучить, але ще тоді у нашому світі жили майже самі небезпечні тварюки на світі. Майже, тому що ніхто ще не міг перевершити в цьому Людину. Ці тварюки - дракони. Хоча вони й ніколи не нападали перші. Але ними керували ті самі ж люди, щоб воювати з іншими людьми.
Із цього випливає висновок... який треба буде утвердити в кінці. Поки що буде надто рано.
Середньовіччя. Знову війна. Звідусіль крики, зверху градом сипляться стріли, випущені невідомо з якої сторони, ядра вилітають з гармат, картеч збиває з коней лицарів, усюди грізно блищать бойові сокири, і дзвенять мечі, що один з одним схрещуються...
Біжить по цьому полю якийсь блідий хлопчина, вже ледве ноги підіймає, і з останніх сил, останній подих витрачає на крик: "Дракон!!!". Земля здригається, і всі розбігаються. І от він - покритий міцними, як сталь, червоними лусками, розмітаючий хвостом і лапами всіх, кого бачив налити кров'ю очима, розлючений дракон. Він дихав вогнем, спалював людей, махав перепончатими крилами й збивав воєнних з ніг.
На напівзруйнованій стіні міста, де й відбувалася облога, як тільки почули про того дракона, почали звати: "Беовульф!!!".
Він був зразковим воїном... досить молодим, з міцними руками; Ззаду колихалась вітром червона накидка, на торсі блищала залізна броня, на ногах - ті ж залізні "черевики", від коліна до п'яти. Зелені очі виблискували в передчутті бою, а темно-русе, майже чорне волосся колихалося під вітром, як і та криваво-червона накидка.
Обидві сторони висунули своїх найсильніших бійців. Зброя дракона - його тіло, зброя Беовульфа - його гібрид палиці з сокирою і сокири зі списом. Але все одно герой схопив на бігу чийогось вщент закривавленого меча, і побіг вперед, на саму небезпеку. Він біг крізь вогонь та стріли, але це наче й не зачіпало його. Він тільки на повній швидкості рубав мечем усіх, хто приймав участь у вторгненні в місто. Нарешті він добіг до свого найголовнішого ворога, і коли той відкрив пащу, щоб спалити героя, проткнув його чужим мечем! Звір мотнув головою, махнув крильми, і збив Беовульфа з ніг. Він схотів придавити його лапою, але герой перекотився по землі, й зразу же скочив на ноги. Дракон стояв прямо перед ним, величний і грізний...
Наново зчепились дракон з Беовульфом. Дракон атакував його лапами, хвостом, вогнем, сипав на нього камінням, а Беовульф захищався й атакував - списом, сокирою, палицею. Ішов жорстокий бій, не на життя а на смерть. І скінчився він, як пилюка осіла, і видно стало нашого героя, усього у крові, у своїй і в драконячий...
Підняв Беовульф руку зі своєю зброєю, і закричав: "Ура!", і разом з ним усе місто кричало... змушені були вороги відступати, хоча скоріше за все вони ще прийдуть. І тоді Беовульф знову переможе їх.
Мабуть, вас цікавить питання, нащо взагалі дракони? Майже найстрашніші тварюки на світі... Майже... А нащо Природі найстрашніші тварюки на світі, Люди? Жодне створіння на землі не спромоглося бути жорстокіше, підступніше ніж Людина, яка носить ймення "царя Природи"... Невже цей титул дає нам змогу робити усе що завгодно, створюючи анархію, руйнувати й знущатися з землі, на якій ми стоїмо? І все це – знаючи, що колись ця земля зкине з с себе нас…
ID:
470510
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.01.2014 20:23:24
© дата внесення змiн: 06.06.2014 19:19:48
автор: Сашко
Вкажіть причину вашої скарги
|
