(Масло Масляне, Біль Болючий,
Люди Людяні, Реальна Реальність
та інші беззмістовні персонажі.)
Мене принесе хвиля
На далеку землю,
Де мене мила
Вода малу нечемну.
Де у саду,
За батьківською хатою,
Збирала вишню
Для п’янкого настою.
Для настрою
Після безмежного
Невідбою
Од одного молодого.
(Дивний у неї стан,
Вона сидить у парку.)
Води б стакан.
Від віршів неясних парко.
І як таке читали?
Як таке писали?
Хоча сучасне мистецтво…
Завжди хтось творив уродство.
(Логічна незв’язка сюжету.
Невідомий хронологічний відрізок.)
Ще позаминулого літа
Вже не мав перед тобою відзнак.
А ще рік відмотай,
Там все сталось.
О, Світ, зустрічай
Мене, я каюсь.
Тоді, цей час,
Цей перелом…
Перемкнуло якийсь м’яз
І написав, чесно - не зі злом,
Брехню найгіршу понад всі.
Одразу, раз й навіки,
(Лають потойбічні пси.)
Вбив можливість опіки,
Довіри, всіляких спільних
Доля. (Шляхів безліч)
Унеможливив вибирати вільних
Воля. (Говориться як неміч)
/Нема говорити сенсу
Не було зроду-віку розуміння
Нема консенсу-су-су.. касу
Твая нє панімать міння/
Ну, а твая пасилать міння, ня.
(Перепрошую, технічні несправності
Передачі нестилізованого мовлення.
Не покидайте своєї місцевості.)
